WeeklyNews 04.08.2021
Вітаю, друзі!
Юристи судової практики та практики захисту бізнесу PLG підготували для вас огляд останніх новел. У фокусі – питання врегулювання орендних відносин із землевласниками, а також прецедентна практика притягнення колишнього керівництва банку до відповідальності.
Деталі, як завжди, у нашому дайджесті 👇
1. Поновити не можна, розірвати. Або як Верховний Суд захищає права орендодавця-власника земельної ділянки
Верховний Суд у постанові від 28.09.2020 по справі №272/440/18 установив, що сторони за договором не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, а власник земельної ділянки (орендодавець) у своєму листі вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини. Отже, суд дійшов висновку, що орендодавець не повинен якимось чином обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Legal Tip
«Незважаючи на відкриття ринку землі с/г призначення, орендні відносини не втратять своєї актуальності. За загальним правилом, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Разом із тим, відповідне право вже не є абсолютним. А виходячи із актуальної судової практики, право власності орендодавця може мати перевагу. Отже, для того, щоб належним чином захистити своє порушене право на поновлення договору оренди, рекомендуємо належним чином виконувати свої зобов’язання за договором, вчасно попереджати орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини, а також мати беззаперечні докази того, що орендодавець погодився із всіма запропонованими вами істотними умовами договору».
Христина Сімонова, юрист
2. Верховний Суд «покарав» відповідальністю екс-керівників банку
У травні цього року всі професійні юридичні видання (й не тільки) сколихнула новина про те, що Велика Палата Верховного Суду задовольнила позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до колишніх керівників одного із збанкрутілих банків про відшкодування шкоди, завданої вкладникам (справа № 910/11027/18).
Це вперше судом було ухвалено остаточне рішення в даній категорії спорів, яке має безпосередній вплив мінімум на 36 аналогічних справ, що наразі перебувають у провадженні судів. Під час розгляду даного кейсу було вирішено цілий ряд важливих для досліджуваних правовідносин правових питань. Зокрема: з якого моменту необхідно відраховувати строк позовної давності; чи можна було об’єднувати в одному провадженні всі епізоди прийняття рішень щодо укладення спірних правочинів; відповідно до яких критеріїв та нормативних актів оцінювати належне виконання посадовими особами банку своїх фідуціарних обов’язків і т. д. Після аналізу опублікованих повних текстів постанови Великої Палати по даній справі та окремих думок деяких суддів, можна спрогнозувати, що відповідальність керівних органів банку за збитки, завдані банку за час їх керівництва, з категорії «гіпотетична» матиме всі шанси перейти в категорію «реальна». Окрім того, складність такої відповідальності для конкретної особи полягатиме в тому, що її дії окремо не розглядатимуться та не кваліфікуватимуться.
Legal Tip
«Рекомендуємо особам, що входять до керівних органів банків, при управлінні ліквідністю банків дотримуватися встановлених НБУ нормативів ліквідності: короткострокової ліквідності (Н6), коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) за всіма валютами (LCRBB) та в іноземній валюті (LCRIB), коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR)».
Ірина Столярчук, адвокат