Форс-мажор: чи дійсно панацея від пандемії?

З введенням постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 карантину для запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 на території України перед бізнесом гостро стоїть питання пошуку варіантів подолання можливих негативних економічних наслідків. Для зменшення напруги законодавець пішов на доповнення існуючого переліку обставин непереборної сили (форс-мажор) та відніс карантин до таких обставин. Та чи є такі зміни панацеєю від пандемії для бізнесу? На це та інші питання відповідаємо.

Чи є карантин форс-мажором?

Дискусія чи є карантин форс-мажорною обставиною знята сама собою зі внесенням змін до ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати України». Змінами від 17.03.2020 року було віднесено карантин, встановлений КМУ, до обставин непереборної сили. Проте отримання сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажор у кожній конкретній ситуації залежатиме від того, чи буде доведено існування причинно-наслідкового зв’язку між карантином та неможливістю виконання умов договору.

Наголошуємо, що не вважаються форс-мажорними обставинами фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Чи звільняє карантин, як форс-мажор, від виконання договору?

На разі ми можемо спостерігати за певною підміною понять, оскільки частина підприємців вважають, що карантин, як форс-мажорна обставина, звільняє від виконання зобов’язань за договором. Варто усвідомити, що отримання сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажор не знімає всіх питань та не є панацеєю. Наявність сертифікату не звільняє від виконання зобов’язання, а звільняє від відповідальності за невиконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Для такого звільнення від відповідальності, згідно зі ст. ст. 617 ЦК України, 218 ГК України, особа, яка порушила зобов’язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їхній надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв’язок між цими обставинами і понесеними збитками (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 р. у справі N 3-216гс15).

З чого варто почати?

Саме тому, перш ніж звертатися до торгово-промислової палати за сертифікатом, варто зосередити свої зусилля на переговорах та спробувати домовитись із своїм контрагентом про відтермінування оплати, орендні канікули чи інші вигідні для обох сторін умови співпраці, або ж домовитися про розірвання договору. Але в першу чергу варто повідомити свого контрагента письмово про настання форс-мажорних обставин, їхній вплив на можливість виконання договору та запропонувати проект виконання взаємних зобов’язань. Якщо договором все ж таки передбачено порядок та строки такого повідомлення, то необхідно його дотримуватись.

Навіщо тоді сертифікат про форс-мажорну обставину?

Сертифікат про форс-мажорну обставину не є актом, який сам по собі спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків у будь-якої сторони. Проте радимо все ж невідкладно повідомляти своїх контрагентів про неможливість виконання договору через форс-мажор та звертатись до торгово-промислової палати за сертифікатом. У випадку судового процесу такий документ буде додатковою гарантією. Сертифікат в першу чергу може бути використаний як доказ у суді. Але це такий же доказ, які і всі інші докази, який не має для суду наперед визначеної сили. Варто зауважити, що сертифікат не безкоштовний і отримати його можна оплативши для торгово-промислової палати послуги за (1) розгляд документів та (2) за саме засвідчення форс-мажорної обставини. Таку суму необхідно множити на кількість договорів, оскільки, навіть для типових договорів сертифікат необхідно отримувати окремо по кожному договору.

Куди звертатися за отриманням сертифікату про форс-мажор?

У будь-яку торгово-промислову палату (окрім виключних випадків що передбачені в Регламенті). Проте, якщо у вас в договорі вже погоджено конкретну палату, наприклад Торгово-промислову палату України, то зекономити на отриманні сертифікату звертаючись до регіональної палати, ми не радимо, щоб не мати додаткового клопоту в суді. Суддя може відмовитись приймати сертифікат посилаючись на те, що договором передбачено іншу торгову-промислову палату. Сертифікати регіональних торгово-промислових палат та Торгово-промислової палати України мають однакову юридичну силу але звертаючись за сертифікатом до регіональної палати можна суттєво зекономити на його вартості.

Чи може суд не прийняти сертифікат і які тоді очікувати наслідки?

Так, суд може визнати відсутнім підстави для застосування форс-мажорних обставин для конкретної ситуації.

Також не варто ототожнювати підстави та умови для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання (згідно зі статтею 617 ЦК України) з підставами та умовами зменшення розміру штрафних санкцій (згідно зі статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України).

Так, положення статті 617 ЦК України щодо доведення настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) не застосовуються при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки. У той час, як доведення стороною факту понесення збитків внаслідок прострочення боржника є тією обставиною, яка згідно зі статтею 551 ЦК України враховується судом при зменшенні розміру штрафних санкцій.

Чи можна через суд зобов’язати торгово-промислову палату видати сертифікат про форс-мажорну обставину?

Ні, суд не перебирає на себе повноваження торгово-промислової палати. Суд може погодитись або не погодитись із рішенням палати, але підміняти її функцію він не може.

Коли варто звернутись за сертифікатом про карантин як форс-мажорну обставину?

У сертифікаті зазвичай вказано строк дії обставин непереборної сили. Щоб не звертатись до торгово-промислової палати двічі та не оплачувати послуги двічі, варто звертатись за таким сертифікатом по закінченню дії постанови КМУ від 11.03.2020 року №211. У протилежному випадку торгово-промислова палата має одразу вказати в сертифікаті, що строк дії таких обставин – до моменту закінчення дії постанови КМУ від 11.03.2020 року №211. Проте існує ризик, що судом не буде враховано такий період дії сертифікату «на майбутнє».

І останнє питання, яке є зараз надзвичайно актуальним для орендарів.

Чи можна не сплачувати орендну плату?

Орендну плату можна не сплачувати, якщо про це чітко зазначено в договорів оренди. Наприклад, сторони заздалегідь передбачили, що оренда не сплачується на час неможливості використання приміщення за функціональним призначенням. Або ж шляхом застосування положень ч.6 ст.762 ЦК України, яка передбачає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Проте складним моментом в доказуванні буде саме доведення неможливості використання всього приміщення, а не окремої його частини. Наприклад, якщо ресторан не приймає відвідувачів, але може працювати на доставку (зал не використовується, але кухня працює, зберігаються продукти і техніка), або не працює офіс (не використовуються кабінети співробітниками але компанія працює дистанційно, а в офісі знаходяться документи, техніка, сервера, зареєстрована компанія і т.д.).

ВП ВС у постанові у справі №910/7495/16 відзначила, що наведена в ч. 6 ст. 762 ЦК України норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов’язання сплатити орендну плату об’єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Крім того суд вказав обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже, на відміну від останніх, ознаками яких є їхня об’єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

То чи можна не сплачувати за оренду у зв’язку із відповідним «рішенням» ВРУ?

29.03.2020 року ВРУ було проголосовано законопроект №3275. Зокрема, проектом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК пропонується доповнити новим п. 14, у якому встановлюється, що «з моменту установлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями) і до його завершення в установленому законом порядку наймач звільняється від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».

Проте такі зміни призводять до порушення прав наймодавця, оскільки фактично дозволяють неправомірне безоплатне використання майном наймодавця. Окрім того, таке положення має фактично зворотну дію в часі, що суперечить ст. 58 Конституції України. Зокрема, цією статтею основного закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Також такі зміни до ст. 762 ЦК України не лише суперечать її змісту, а і є грубим порушенням права приватної власності наймодавця.

Отже, зміни від 29.03.2020 року про звільнення орендарів від сплати орендної плати на час дії карантину фактично свідчать про «провал» ідеї зі звільненням від відповідальності за рахунок застосування сертифікату про форс-мажорні обставини. Звісно, застосування наслідків дії форс-мажорних обставин вимагає доведеності та обґрунтованості, та аж ніяк не було та не є панацеєю від негативних економічних наслідків запровадження карантину. У першу чергу тому, що форс-мажорні обставини стосуються тільки звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а не виконання зобов’язання в цілому. Законодавець вирішив піти іншим шляхом і на законодавчому рівні звільнити орендарів від сплати орендної плати, фактично таким чином втрутившись в приватні договірні відносини і порушивши право приватної власності наймодавців.